The first month of forced displacement. Limassol, March 2022
At this time, having received the opportunity to work out of sight of the whole family, I began for the first time in my life to splash out my horror from what had happened to us. All my life, I tried to reflect the beauty of the life around me in my work and I did not recognize those artists who shared their grief and experiences. I was sure that having received a GIFT, artists should ease the hardships of people’s lives. But at that moment, I could not resist. I was not under fire, I did not see killed and wounded people, but I have an imagination and I was scared. I locked myself in a room, warned my loved ones and asked no one to come to me. I wrote my work “Pain”. After a while, it, among others, was presented at an exhibition in Bruges, where it is currently located.
Перший місяць вимушеного переселення. Лімасол, Березень 2022
Мій страх, мій біль. У цей час, отримавши можливість працювати не на увазі у всієї сім’ї, я почала вперше в житті виплескувати свій жах від того, що з нами сталося. Все моє життя я у своїй творчості намагалася відображати красу життя, що оточує мене, і я не визнавала тих художників, які ділилися своїм горем і переживаннями. Я була впевнена в тому, що отримавши ДАР, художники повинні полегшувати людям тягар їхнього життя. Але на той момент, я не могла втриматися. Я не була під обстрілами, я не бачила вбитих і поранених людей, але я маю уяву і мені було страшно. Я зачинилась у кімнаті, попередила близьких і попросила нікого не заходити до мене. Я написала свою роботу “Біль”. Через час вона, серед інших, була представлена на виставці в Брюгге, де знаходиться і зараз.
Comments
Post a Comment