2022. The war in Ukraine, the second day

http://binovskaya.com/war-in-ukraine-day-2-2/

The next day in the morning, in Moldova, we first went to the supermarket to feed the children. 

At the hotel at 9 o'clock in the morning, they said that our breakfast, paid for separately, would be ready only by 10 a.m. We did not wait. They all entered the store together, together with the dog. But soon a security guard approached us and asked us to leave with the dog. Marcel returned to the car and later told us that a stranger approached her and gave her a bunch of bananas and a box of Milka chocolates as a sign of solidarity with Ukraine. Our little girl even cried, it was very touching.

After feeding the children, we set off, we had a long road ahead of us, first to the border with Romania, and then to Bucharest.

There were no problems at the border either, only we had to stand for several hours. All these days merged in my head and memory like one continuous road.

We realized that we would not be able to make it the whole way and decided to stop in Brasov, where we arrived at 11:00 p.m. Kostya had booked a night's accommodation for us in advance.

In this apartment, we had three bedrooms and we rested.

2022. Війна України, другий день.

У Молдові вранці, наступного дня, ми спочатку поїхали до супермаркету, погодувати дітей. 

У готелі вони о 9 годині ранку, сказали що наш сніданок, окремо оплачуємо буде готовий тільки до 10.00 Ми чекати не стали. Зайшли в магазин усі разом, разом із собачкою. Та невдовзі до нас підійшов охоронець і попросив вийти із собакою. 

Марсель повернулася в машину і пізніше розповіла нам про те, що до неї підійшла стороння жінка і подарувала їй зв'язку бананів та коробку шоколаду Мілка - на знак солідарності з Україною. Наша дівчинка навіть заплакала, це було дуже зворушливо.

Погодувавши дітей ми рушили в дорогу, нам чекала довга дорога, спочатку до кордону з Румунією, а потім на Бухарест.

На кордоні так само було без проблем, тільки простояти довелося кілька годин. Всі ці дні злилися у мене в голові та пам'яті, як одна суцільна дорога.

Ми зрозуміли, що весь шлях не здолаємо і вирішили зупинитися в Брашові, куди ми прибули в 23 00. Костя заздалегідь забронював для нас нічліг.

У цій квартирі ми мали три спальні і ми відпочили.