War in Ukraine. March 5. Limassol

We woke up in Limassol. To be honest, I don’t remember how we settled in there. The apartment had three bedrooms, and there were seven of us. Even now, discussing this with Georgiy, we can’t remember how we settled in. Our house was called Pecora Court. It was located in a tourist area, and a couple of blocks away was the sea. Palm trees were all around, the sun was shining, people lived there, and a million cats. In this house, the cats were very scary, eyeless, tailless, and very dirty.

At first, we were scared by the sounds of exploding firecrackers, but it turned out that this is customary here. The main and nauseatingly unacceptable attraction of the area was a supermarket called Rus Market. It still stands pasted over with an oracle with russian symbols in three colors. The boys and I couldn’t speak their language while walking. We tried to speak English, but Georgiy was worried that he didn’t know it well yet. There are a lot of russians living in Limassol, and of course, it’s very sickening. But we have nowhere to go, we have to put up with it. Putting up does not mean communicating. We have the right to do that.

Війна в Україні. 5 березня. Лімасол

Ми прокинулися в Лімасолі. Чесно скажу я не пам’ятаю, як ми там розмістилися. У квартирі було три спальні, а нас семеро людей. Навіть зараз, обговорюючи це з Георгієм, ми не можемо згадати як же розмістилися. Наш будинок називався Пекора Корт. І він був розташований у туристичному районі, за кілька кварталів було море. Навколо пальми, світить сонце, люди мешкають і мільйон котів. Саме в цьому будинку коти були дуже страшні, безокі, безхвості і дуже брудні.
Спочатку ми лякалися звуків петард, що розривалися, виявилося, що тут це прийнято. Головною і нудотою неприйнятною пам’яткою району був супермаркет під назвою русь Маркет. Він і зараз стоїть обклеєний аракалом із російською символікою у три колори. 

Ми з хлопчиками гуляючи не могли розмовляти їхньою мовою. Намагалися говорити англійською, тільки Георгій переживав, що він ще його погано знає. У Лімасолі живе дуже багато росіян, і це звичайно ж дуже нудно. Але подітися нам нема куди, доводиться миритися з цим. Миритися, значить спілкуватися. На це ми маємо право.