On the eve of the war. February 23, 2022

There was a feeling of doom in the air. The war was on the news, but no one wanted to believe it would happen. When I talked to Sylvia about it happening, she told me: “How do you imagine it? People with guns running around the streets?!” It was impossible to discuss this topic with them.

The Russian embassy is located next to our house. On the morning of February 21, Radu and I, as always, went for a walk to the sea. When we left, I glanced at the flag above the embassy, ​​when we returned a couple of hours later, the flag was lowered. For me, this was a signal.

They often discussed the need to prepare an “emergency” bag on TV. It was impossible to do this with my Radu – he, as usual, denied everything. I took advantage of his absence and collected documents, money, and jewelry. Everything was ready.

Напередодні початку війни. 21 лютого 2022 року.

У повітрі нависло відчуття лиха. Про війну говорили в новинах, але ніхто не хотів вірити в те, що це таки станеться. Коли я розмовляла з Сільвією про те, що це може статися, вона мені казала: «Ти як собі це уявляєш? По вулицях бігатимуть люди зі зброєю?!» З ними обговорювати цю тему було неможливо.
Поруч із нашим будинком знаходиться посольство Росії. Вранці 21 лютого ми з Радою, як і завжди, вирушили на прогулянку до моря. Коли ми йшли я кинула погляд на прапор над посольством, коли ми за пару годин повернулися- прапор був опушений. Для мене це було сигналом.
По телебаченню часто розповідали, що потрібно готувати «тривожну» сумку. З моїм Радою це було неможливо зробити-він як завжди все заперечував. Я скористалася його відсутністю і все зібрала документи, гроші, коштовності. Все було готове.