War. Life in immigration. Limassol. Our patrons.

I didn’t tell you that when we arrived and settled into the apartment rented for us, Katerina, Chris’s wife, took care of us. She bought bed linen, pillows and blankets, food, and essentials for us in advance. She took care of us with all her heart.

And literally a few days later they came for us and took us on an excursion to the nearest village.
Of course, I was very interested in looking at the village houses and learning how they were built, but the main purpose of our trip from our friends was to feed us. We were invited to a local tavern and Radu and I learned for the first time what such taverns look like. Silvia and Kostya had already been to Cyprus several times before, and. For them, this was not a surprise. But for us, it was very interesting. Our company was huge, there were seven of us, Chris and Katerina, we were seated at a huge table and they began to serve local snacks called meze. There were a lot of them, and we simply relaxed there in our tracksuits. And the hospitality of our patrons touched us to the depths of our souls.

Війна. Життя в імміграції. Лімасол. Наші покровителі.

Я не розповіла вам про те, що коли ми приїхали та заселилися в орендовану для нас квартиру, то Катерина, дружина Кріса подбала про нас. Вона заздалегідь купила для нас постільну білизну, подушки та ковдри, продукти та предмети першої необхідності. Вона подбала про нас від щирого серця.
І буквально за кілька днів вони приїхали за нами і повезли на екскурсію до найближчого села.
Мені звичайно було дуже цікаво розглядати сільські будиночки і дізнаватися про способи їх будівництва, але основна мета нашої поїздки з боку наших друзів було нагодувати нас. Ми були запрошені до місцевої таверни і ми з Раду вперше дізналися як виглядають такі таверни. Сільвія та Костя до цього вже кілька разів побували на Кіпрі, в. Для них це не було здивуванням. А нам було дуже цікаво.

Компанія у нас була величезною, нас семеро людей, Кріс з Катериною, нас посадили за величезний стіл і почали подавати місцеві закуски під назвою мезе. Їх було дуже багато і ми просто розпарилися там у своїх спортивних костюмах. А привітність наших покровителів зворушила нас до глибини душі.