Odesa is my native city.

Centuries-old imperial policy has turned our dear city into a russian province.
The entire history of the multinational city was trampled into the ground by the dirty boots of the invaders.
I was born 9 years after the end of the war, I grew up listening to soldier and bandit songs. My life is a complete lie.
I, a Ukrainian, did not know and could not know the history of my people, it was carefully hidden by rewriting, accomplices of the enemy empire.
I was ashamed that I was born in Artemovsk.
Only a few years ago I became interested in the history of the city in which my life began and so much was revealed to me. My granddaughter Marcel knows the history of Ukraine well and I am happy – finally, everything is falling into place.
I have been in Odessa since a month after my birth, and I love Odessa, despite the smells in the doorways and the sprawling asphalt and dirt of the alfaters. I look with pain at the crumbling mansions of the old city, with all my heart I hate developers who destroy the beauty of our city.
I consider myself from Odesa, and now I am even more proud that I am a UKRAINIAN!
And to be honest, only now, having reached my honorable age, I finally realized my essence – I am INDEPENDENT, like my Ukraine!

Одеса моє місто рідне.

Багато вікова імперська політика перетворила наше миле місто на російську провінцію.
Усю історію мультинаціонального міста було втоптано в землю брудними чоботями окупантів.
Я народилася на 9 році після закінчення війни, виросла під солдатські та бандитські пісні. Моє життя це суцільний обман.
Я, українка, не знала і не могла знати історію свого народу, її ретельно ховали, переписуючи посібники ворожої імперії.
Я соромилася того, що народилася в Артемівську.
Лише кілька років тому я почала цікавитися історією міста, в якому почалося моє життя і мені стільки всього відкрилося. Моя онука Марсель, добре знає історію України і я щаслива-нарешті все стає на свої місця.
Я в Одесі з місяця після мого народження і я люблю Одесу, незважаючи на запахи в підворіттях і асфальт, що розповзається, і бруд альфатерів. Я з болем дивлюся на особняки старого міста, що розсипаються, всією душею ненавиджу забудовників, що знищують красу нашого міста.
Я вважаю себе одеситкою, а тепер ще більше пишаюся тим, що я УКРАЇНКА!
І чесно сказати, тільки зараз, досягнувши свого почесного віку, я на кінець усвідомила свою суть – Я- НЕЗАЛЕЖНА як і моя Україна!