Life in Akrounta. Blue Thorns.
A story about how I love thorns. Cyprus notes.
In Odesa on the Karolino Bugaz, I know one species of thorny plants, which have always captured my respect. I have written compositions from them several times. I'll show you one of them.
In fact, as you know, we live in the mountains and I rarely go out into the place - I live in the solitude of nature and do not tire of showing mercy and getting to know the life that I am away from.
A few days ago I saw new thorns that had appeared, the stinks attracted me not only with their shape but with their color. A wonderful landscape of a deep and speculative summer of fermentation in golden-yellow and densely green tones, and these cunning plants have sprouted their blakity.
I finished the job, armed myself with knives and thick kitchen gloves, descended from the mountain, and picked a bunch of sprouts. The stench appeared incredibly prickly. Today I have come to the end of this journey and am sharing with you the information I have captured.
My new known blackthorn is called Echinops sphaerocephalus - it is a thick, bushy, herbaceous growth with an average height of 50-100 centimeters, sometimes reaching 200 cm.
Its erect, leafy, gray, slightly wrinkled, and pubescent stems bear rare large, pulpy, sharp teeth, and rusty green leaves with sharp blades. The stench of sticky hairy beasts and white fluff underneath.
On the cutaneous stem, there is a growing image of ideally spherical flowers up to 6 cm in diameter, which consists of white or grey-blanc disc flowers. Bloom from black to bristle.
The flowers are fertilized by mosquitoes (including moths, wasps and snowflakes) and hermaphrodites (self-fertilization or autogamy). The fruits have pubescent cylindrical ovules about 7-8 mm long. The smells ripen from spring to early afternoon. Today the wind blows.
This species is widespread throughout most of the territory of Eurasia, but also lingers on other continents where it was introduced, including Eastern America, where it is also widespread. It is much wider in the mountains of modern France, as well as in modern and central Europe.
It grows on dormouse, stony or chagarb-covered areas on less mineral-rich soils at an altitude of 0-400 meters above the sea level.
I’ll also add to myself that it’s too much, it’s too painful, and it’s impossible to pick it up with your bare hands!
Історія про те, як я люблю колючки. Кіпрські записки.
В Одесі на Кароліно Бугазі я знаю один вид рослин-колючок, які завжди привертали мою увагу. Я навіть кілька разів написала композиції із ними. Одну з них я вам покажу.
Зараз, як ви знаєте ми живемо в горах і я рідко виходжу в місто-живу в оточенні природи і не втомлююся милуватися і впізнавати життя, що мене оточує.
Кілька днів тому я зустріла нові колючки, що з’явилися, вони привабили мене не тільки своєю формою, а й кольором. Навколишній пейзаж глибокого і спекотного літа пофарбований в золотисто-жовті і густо зелені тони, а ці хитромудрі рослини раптом вистрілили своєю блакиттю.
Я попрацювала, озброївшись ножицями та товстими кухонними рукавичками, спустилася з гори і зірвала кілька рослин. Вони виявилися неймовірно колючими. Сьогодні я відстежила їхнє походження і ділюся з вами отриманою інформацією.
Кілька днів тому я зустріла нові колючки, що з’явилися, вони привабили мене не тільки своєю формою, а й кольором. Навколишній пейзаж глибокого і спекотного літа пофарбований в золотисто-жовті і густо зелені тони, а ці хитромудрі рослини раптом вистрілили своєю блакиттю.
Я попрацювала, озброївшись ножицями та товстими кухонними рукавичками, спустилася з гори і зірвала кілька рослин. Вони виявилися неймовірно колючими. Сьогодні я відстежила їхнє походження і ділюся з вами отриманою інформацією.
Моя нова знайома блакитна колючка називається Echinops sphaerocephalus – це залізисте, пухнаста багаторічна трав’яниста рослина із середньою висотою 50-100 сантиметрів, іноді досягає 200 см.
Його прямостоячі розгалужені, сірі, злегка зморшкуваті і опушені стебла несуть рідкісні великі, м’які, гострозубчасті, загострені зелені листя з гострими лопатями. Вони липко-волосисті зверху та білі пухнасті знизу.
На кожному стеблі розташоване майже ідеально сферичне суцвіття до 6 см у діаметрі, що складається з білих або сіро-блакитних дискових суцвіть. Цвіте з червня до вересня.
Квітки запилюються комахами (зазвичай бджолами, осами та метеликами) та є гермафродитами (самоопліднення або автогамія). Плоди є опушені циліндричні сім’янки довжиною близько 7-8 мм. Вони дозрівають із вересня до жовтня. Насіння розноситься вітром.
Цей вид широко поширений на більшій частині території Євразії, але мешкає і на інших континентах, куди він був завезений, включаючи Північну Америку, де він є поширеним бур’яном. Це дуже поширене в горах на півдні Франції, а також у південній та центральній Європі.
Він росте на сонячних, кам’янистих або зарослих чагарником місцях на більш менш багатих мінералами ґрунтах на висоті 0-400 метрів над рівнем моря.
Цей вид широко поширений на більшій частині території Євразії, але мешкає і на інших континентах, куди він був завезений, включаючи Північну Америку, де він є поширеним бур’яном. Це дуже поширене в горах на півдні Франції, а також у південній та центральній Європі.
Він росте на сонячних, кам’янистих або зарослих чагарником місцях на більш менш багатих мінералами ґрунтах на висоті 0-400 метрів над рівнем моря.
Від себе ще додам, що він дуже, дуже колеться, і його неможливо зірвати голими руками!
Comments
Post a Comment