The war. 2022-20024.

http://binovskaya.com/війна/

WAR
A sad date – 2 years of war, 2 years of immigration, 2 years of hopeless melancholy and horror. I present my series of works from this period.

How can painting a damn picture help the world? – this will help because art is a noble and necessary objection to all the sins of the world. When the world rushes towards us with all its flowing wounds – war, desire, need – do we close our eyes and recoil, do we sit and wring our hands in despair, do we run and hide or rush to it as we rush to a wounded child, holding out your hands?
If we want to call ourselves artists, we must avoid the many excuses that come up and do our job. Yes, the world is sick, and yes, it can be cruel, but it would be much sicker and much more cruel if it were not for the artists, directors and songwriters – the creators of beauty – wading through the blood and dirt, while simultaneously reaching for the sky to lower the heavens yourself.
These are dangerous and urgent times. Now is not the time to sit around and moan about the state of the world—leave that to the posturing denizens of that most painfully neurotic space—social media—nor is it the time to wait fruitlessly for inspiration to find us. The time has come to get to work, snatch the divine idea from its heavenly cradle and offer it to the world.

ВІЙНА.

Сумна дата – 2 роки війни, 2 роки імміграції, 2 роки безпросвітної туги та жаху. Подаю свою серію робіт цього періоду.

Чим може допомогти світові малювання чортової картини? — це допоможе, бо мистецтво — це благородне та необхідне заперечення всім гріхам світу. Коли світ мчить до нас з усіма своїми ранами, що струмують, – війною, бажаннями, злиднями – чи закриваємо ми очі і відсахуємося, чи сидимо ми і заламуємо руки в розпачі, чи біжимо ми і ховаємося чи поспішаємо до нього, як ми поспішаємо до пораненої дитини, простягаючи руки?
Якщо ми хочемо називати себе художниками, ми повинні уникати безлічі виправдань, які з’являються та виконувати свою роботу. Так, світ хворий, і так, він може бути жорстоким, але він був би набагато болючішим і набагато жорстокішим, якби не художники, режисери та автори пісень – творці краси – речі, що пробираються крізь кров і бруд, одночасно прагнуть до неба, щоб опустити самим небеса.
Нині небезпечні та термінові часи. Зараз не час сидіти і стогнати про стан світу — залиште це позируючим мешканцям найболючішого невротичного простору — соціальних мереж — і не час безплідно чекати, поки нас натхнення знайде. Настав час розпочати роботу, вирвати божественну ідею з її небесної колиски та запропонувати її світові.