Cape Town. Return to Ukraine. 2015

Return to Ukraine.

Having returned to Cape Town and has been there for some time, we made a serious decision to return to Ukraine.
This may seem strange to everyone, because when we left everything in 2009, our life, career, gallery, apartment, then it seemed to us that this was forever. But we didn't make it. And the first reason was that the children grew up and we began to interfere with the Rada. She needed to arrange her own life.
At the moment, having lived for half a year in our family of Sylvia, we began to experience similar feelings. Children must live separately from their parents. But we are in a hopeless situation.
There is leadership in the family, and despite the fact that we absolutely easily part with a place in the family hierarchy, our girls, as young and energetic lionesses in the pride, need to constantly assert themselves. Radu and I are too independent and it’s better for us to live in each other’s company and communicate with children on holidays and via messengers. So the relationship is kept smooth and without differences.
The second reason for our decision to leave Cape Town was the refusal of the South African authorities to grant me a residence permit. I'm tired of knocking on the thresholds of organizations every two years and waiting for favours from them.
So the decision is made - we fly to Odessa to stay there.

 

Повернення до України.
Повернувшись до Кейптауна і побувши там деякий час, ми прийняли серйозне рішення повертатися в Україну.
Це може всім здатися дивним, бо коли ми в 2009 році залишили все, своє життя, кар'єру, галерею, квартиру, нам тоді здавалося, що це назавжди. Але ми не склалося. І першою причиною стало те, що діти виросли, і ми стали заважати Раді. Їй треба було влаштовувати своє життя.
Зараз, живучи вже півроку в сім'ї Сільвії, ми почали відчувати подібні почуття. Діти мають жити окремо із батьками. Але ми у безвихідному становищі.
У сім'ї є верховенство і незважаючи на те, що ми абсолютно легко розлучаємося з місцем в ієрархії сім'ї, нашим дівчаткам, як молодим та енергійним левицям у прайді, необхідно постійно самостверджуватись. А ми з Раду надто незалежні і нам краще жити в компанії один одного і спілкуватися з дітьми у свята та месенджери. Так відносини зберігаються рівними без перепадів.
Другою причиною нашого рішення виїхати з Кейптауна стала відмова влади ПАР надати мені посвідку на проживання. Мені набридло кожні два роки, оббивати пороги організацій та чекати від них милостей.
Отже, рішення прийняте- ми летимо до Одеси, щоб там і залишитися.