Our life is precious. Akrounta 2022



Greeting.
I go about my routine, post, and take care of the kids and the household, and I feel empty inside. I can't go to the easel.
On Monday, we all looked into the face of death. We seem to have escaped the war, but pain and suffering have followed us. As they say - you cannot escape from fate.
We are born to live, but life can be cut off so instantly that you don't even have time to look back.
 On Monday, I almost lost the person closest to me - my Radu. He went out through the glass door and the panes pierced his body. I have never seen such a sea of ​​blood flow that does not stop. She believed that she would never become a nurse or orderly. For half an hour, we provided the Council with first aid. We live in the mountains in the village and had to wait over 30 minutes for the ambulance, and they were endless. Happiness that our neighbours helped to cause.
Today, this nightmare seems to be behind me, but I won't stop crying. Radu is already at home, after a 5-hour operation, all in a cast and having difficulty moving. But he is alive and that is the most important thing. Take care of yourself and know that every moment of our life is precious and there is no certainty of what may happen in the next second. Keep yourselves!
 
Вітання. Я продовжую свої рутинні заняття, розміщую пости, займаюся дітьми та господарством, а всередині у мене порожнеча. Не можу підійти до мольберта.
У понеділок ми всі зазирнули у вічі смерті. Начебто ми втекли від війни, але біль та страждання прийшли за нами. Як кажуть - від долі не втекти.
Ми народжені для життя, але життя може обірватися так миттєво, що й озирнутися не встигнеш. У понеділок я ледве не втратила найближчу мені людину- моего Раду. Він вийшов у скляні двері і шибки пронизали його тіло. Такого моря потоку крові, що не зупиняється, я ніколи не бачила. Вважала, що ніколи не стала б медсестрою чи санітаркою. Півгодини, ми надавали Раду першу допомогу. Ми живемо в горах у селі і швидку довелося чекати понад 30 хвилин, і вони були нескінченними. Щастя, що наші сусіди допомогли викликати.
Сьогодні цей кошмар начебто позаду, але я не перестаю плакати. Раду вже вдома, після 5-годинної операції, весь у гіпсі і важко пересувається. Але він живий і це найголовніше. Бер

Comments

Popular posts from this blog

ОГХУ им. Грекова. Хроника 1865-1938

VERA KHOLODNAYA