Friday news, May, 2024, Limassol. At the threshold of the 70th anniversary.

In a few weeks, I will reach my 70th birthday. This sounds strange to me. I never thought that I would live to such an honorable age.
I am an artist, and this is true since I have never spent a single day in my long life not at the easel.
I don’t want to think about what the public thinks about my work, I’m not interested in that. I live and paint, non-stop.
Since 2019, I deliberately, by my own choice, stopped exhibition activities. What disgusts me is that essentially no one needs art.
And then I suddenly thought that just for show, I needed to make an anniversary exhibition.
We have been living in Limassol for three years, in a city where there is practically no art environment. There are several galleries on the island, and of course, they are trying to do something, but their attempts are in vain – the real art scene is moving away from them.
I had proposals for holding an exhibition and I even submitted my works to group exhibitions a couple of times, but then the main manager of the Municipal Art Center contacted me and offered cooperation. I liked the halls of the center, and I already imagined my very short exhibition there – an exhibition of works created in immigration in Cyprus.
But, apparently, the manager lost his dreams. He decided that in my position I needed a promotion. He didn’t even talk about the cost of rent, he needed payment for his consultation, and believe me, the cost of his services was not small! This is cool, especially from my position – 25 years of work representing Ukrainian artists in the world and presentation of foreign artists in Ukraine on a free basis.
George is dreaming, and it’s cool, I’m happy for him, the only thing he lacks is to occupy a similar position in London or Hong Kong.
So, due to this life situation, I remain with my decision – to present my art exclusively on the Internet!

Біля порога 70-річчя
За кілька тижнів я досягну свого 70-річчя. Для мене це звучить дивно. Ніколи не думала, що доживу до такого почесного віку.
Я – художник, це правда, бо жодного дня у своєму довгому житті я не проводила не біля мольберта.
Не хочу думати про те, що публіка думає про мою творчість, це мені не цікаво. Живу- та малюю, без зупинки.
З 2019 року я свідомо, на свій вибір припинила виставкову діяльність. Мені нехтує те, що по суті мистецтво нікому не потрібно.
А тут раптом подумала про те, що просто для галочки мені потрібно зробити ювілейну виставку.
Третій рік ми живемо в Лімассолі-у місті де практично немає арт-середовища. Є кілька галерей на острові, і вони звичайно ж намагаються щось робити, але їх спроби марні- реальна арт тусовка йде від них осторонь.
У мене з’явилися пропозиції про проведення виставки і я навіть кілька разів надала свої роботи на групові виставки, але зі мною зв’язався головний менеджер Муніципального Арт Центру і запропонував співпрацю. Зали зали центру мені сподобалися, і я вже уявила свою дуже коротеньку експозицію там- експозицію робіт созаних в імміграції на Кіпрі.
Але, зважаючи на все, менеджер розмріявся. Він вирішив, що мені у моєму положенні потрібна розкрутка. Про вартість оренди він навіть не став говорити, йому потрібна оплата його консультацій та повірте вартість його послуг виявилася не маленькою! Це круто, особливо з моєї позиції – 25-річної роботи з представлення українських художників у світі та презентації зарубіжних художників в Україні на безоплатній основі.
Розмріявся Джорж, і це круто, я рада за нього, єдине, чого йому не вистачає, так займати таке становище в Лондоні чи Гонконгу.
Так що, у зв’язку з такою життєвою ситуацією, я залишаюся при своєму рішенні представляти своє мистецтво виключно в інтернеті!