Australian notes. Portrait of Rita and acquaintance with Lena Ryazanova.

Portrait of Rita and acquaintance with Lena Ryazanova.

How interestingly fates, acquaintances, and events in our lives are intertwined.

Many years ago, when I was still a student at our OGCU, I met Rita Belostozkaya. It seems to me that she was a friend of Ira Nikiforova. I was impressed by her face and I painted a portrait.

It seems to me that she came to the art studio and sat for me for a couple of hours, moreover, it was a bad day for her - her mother died. I remember it. Later, we did not meet, but only found out that she and her family had left for Australia.
Being in Melbourne at Grossman's house, I told this story to Rita about her portrait. And you know what? A continuation followed. Rita ended up in Melbourne and they gave me her phone number.

A portrait painted by me somewhere in 1973 is with me in Ukraine and I would like to just give it to Rita.
But Rita did not want to meet me, she really invited me to the opening of her exhibition, but for me, who did not know the city, it was difficult to come there.
Rita also gave me a contact with Lena, a gallery owner, and I took advantage of it. Then it seemed to me a lucky chance!

About Lena, the gallery, and how it all ended, I will tell you in the next story.

Портрет Рити та знайомство з Леной Рязановой.

Як же цікаво переплітаються долі, знайомства та події в нашому житті. Багато років тому, тоді я ще була студенткою нашого ОДХУ, сталося знайомство з Ритою Білостоцькою. Мені здається, що вона була подругою Іри Никифорової. На мене справило враження її обличчя, і я написала портрет.

Мені здається, що вона прийшла в майстерню і посиділа для мене кілька годин, причому, для неї це був поганий день - у неї померла мама. Я це запам'ятала. Пізніше ми не зустрічалися, а лише дізналася про те, що вона разом зі своєю сім'єю поїхала до Австралії.
Будучи в Мельбурні у Гроссман в будинку, я розповіла цю історію Ріті. І ви знаєте, що? Настало продовження.

Рита опинилася в Мельбурні, і мені дали її номер телефону. Портрет написаний мною десь у 1973 році знаходиться у мене і мені хотілося б його просто подарувати Ріті.
Але Рита не захотіла зі мною зустрітися, правда запросила мене на відкриття її виставки, але для мене не знає місто, було важко приїхати туди.
Ще Рита подарувала мені контакт із Оленою, галеристкою і я ним скористалася. Тоді мені це видалося щасливим шансом!

Про Лєну, галерею і про те, чим усе закінчилося, я розповім вам уже в наступній історії.