May 2016. We fly to Cape Town again.



Every time Radu and I are pulled and pulled by Cape Town, it seems to us that we are needed there and every time we understand that these are only our thoughts. 

The children have grown up, the Rada has its own life. Arriving to continue our stay here, we quickly realized that there was no place for us there. Everyone has their own life and we should not interfere. 

Thanks to fate and thanks to our daughters, thanks to whom, our life is not boring and ordinary, we are always in the thick of what is happening and our adventures do not end.

Травень 2016. Ми знову летимо до Кейптауну.

Нас із Раду щоразу все тягне і тягне Кейптаун, нам здається, що ми там потрібні і щоразу ми розуміємо те, що це тільки наші думки.

Діти виросли, у Ради своє життя. Приїхавши щоб продовжити наше перебування тут, ми швидко зрозуміли, що нам тут немає місця. У кожного своє життя і ми не повинні заважати.

Дякую долі і дякую нашим дочкам, завдяки яким, наше життя не нудне і повсякденне, ми весь час у гущі того, що відбувається, і наші пригоди не завершуються.

















































































Comments

Popular posts from this blog

ОГХУ им. Грекова. Хроника 1865-1938

VERA KHOLODNAYA