A big disappointment that almost ended my residency in Australia.

A big disappointment that almost ended my residency in Australia.

We got to work, and everything went on as usual, but I could no longer stay with my new friends. I had to look for an apartment to rent. And no one was going to help me with this. Everyone was busy with their lives.
I went to our various real estate websites and after dipping into them, I realized that with the budget laid down for us by the company, it was possible to rent a house with, say, 4-5 more Asian women.
Everything was difficult, also because I did not know the city, and in general, I was poorly oriented in it at first.
Somehow I found an apartment and arranged a viewing.
It was a whole story and I will describe it to you.
I went to the navigator, and the phone charge might not be enough. It was raining lightly, and the streets were already not crowded, it was deserted and it was not possible to ask anyone about the correctness of my route. After an hour and a half walk, I reached the given address, and although there was still half an hour before the appointed time, I decided to call the hostess. The phone was running out of charge. The lady sent me and said to call back in half an hour. I couldn't call anymore. I went to the house after half an hour and called, but no one answered me.
I could hardly imagine how I would go back, it was already getting dark, and I had to go to the station, and then on the train home to the Grossmans.
At an abandoned gas station, I saw a guy with a motorcycle, he asked him to help pour gasoline, and after talking, I realized that I was not a local. He showed me the tram stop and explained that I would take it to the station. There was a tram at the stop, but while I was running to it, and I was sure that the driver could see me, he slammed the doors right in my face. This was the last straw of my frustration.
I came home with the decision to drop everything and return home to Ukraine. I called the airline and tried to reschedule my flight.
Rita and Igor came to help me. They told me that I'm not likely to ever be in Australia again, and they want to show me their favorite places.
Then they took me to an Italian restaurant and washed my frustration down with wonderful red wine

Велике розчарування, яке мало не закінчилося моїм перебуванням в Австралії.

Ми приступили до роботи, все йшло своєю чергою, але залишатися з новими друзями я вже не могла. Довелося шукати квартиру в оренду. І ніхто не збирався  у компаніі мені в цьому допомагати. Усі були зайняті своїм життям.
Я зайшла на наші різні сайти нерухомості і, покопавшись у них, зрозуміла, що з бюджетом, закладеним для нас компанією, можна зняти кімнату, скажімо, ще з 4-5 азіатками.
Все було складно ще й тому, що я не знала міста та й взагалі погано орієнтувалася в ньому спочатку.
Якось я знайшла квартиру і домовився про перегляд.
Це була ціла історія, і я опишу вам її.
Пійшла по навігатору, заряду телефону могло би не вистачить.

Ішов дрібний дощик, а на вулицях і так не  небагатолюдних, було порожньо і запитати про правильність мого маршруту не було в кого. Після півторагодинної прогулянки я дісталася вказаної адреси, і хоча до призначеного часу залишалося ще півгодини, я вирішила зателефонувати до господині. Телефон був під кінець заряду. Дама надіслала мене і сказала передзвонити за півгодини. Я більше не могла дзвонити. Я підійшла до будинку за півгодини і зателефонувала, мені ніхто не відповів.
Я важко собі уявляла, як повертатимуся, вже темніло, і треба було їхати на вокзал, а потім на поїзді додому до Гроссманів.
На покинутій заправці я побачила хлопця з мотоциклом, він попросив мене допомогти залити бензин, і після розмови  він зрозумів, що я не місцева. Він показав мені трамвайну зупинку та пояснив, що я доіду до вокзалу. На зупинці стояв трамвай, але поки я бігла до нього і була упевнена, що водій мене бачить, він зачинив двері прямо перед моїм носом. Це була остання крапля мого розчарування.
Я прийшла додому з рішенням кинути все та повернутися додому в Україну. Я зателефонувала до авіакомпанії і спробувала перенести свій рейс.
Рита та Ігор прийшли мені на допомогу. Вони сказали мені, що я навряд чи колись знову буду в Австралії, і вони хочуть показати мені найулюбленіші місця.
Потім вони відвели мене до італійського ресторану і ми дружно запили моє розчарування чудовим червоним вином.