Our beloved and unique Karolino-Bugaz! 2019

Almost all real Odessa residents go to their dacha by the sea in the summer. It is difficult to stay in the city; the city beaches are crowded with visitors and there is no pleasure in being on them. Of course, Carolino Bugaz gives real pleasure!

You can tell and retell about Bugaz, there is too much connected with this place. At this time, we had already lived most of our lives and now we had become respectable grandparents, but there were other times – the times of our youth and our memories are also connected with Karolino Bugaz. And today I remembered a story, but not mine, but the story of my dear friends Lena Leichik (Leika and Natasha Galaychuk (Red). They are no longer with us and let this story remind us of incredibly beautiful girls.
This is a story about cholera that happened in August 1970.
My friends went on vacation to Bugaz in the company of Misha Bely, their bosom friend. All of them were students at Grekovka at that time.
A quarantine was declared in Odesa and the borders were closed. The company remained in Bugaz and there was no way they could return home; the borders were protected by checkpoints. The guys had no money left for food and other needs. Everyone smoked then; it was a time of widespread smoking throughout the country. So, of course, the cigarettes also ran out. Lena told me that they walked the streets looking for bulls (cigarette butts). There was also no connection with loved ones; there were no mobile phones at that time. The girls’ parents still managed to come and give them food across the conventional borders. I can only imagine how beautiful they looked after living through the entire quarantine in Bugaz; I imagine them as heroines of American Westerns and hippies that were fashionable at that time. They could still make a movie about them.
And as an illustration of Bugaz, I present to you my new video of Bugaz in 2019.

Наш улюблений і неповторний Кароліно-Бугаз!

Майже всі справжні одесити, влітку з’їжджають на дачу до моря. У місті залишитися складно, міські пляжі переповнені приїжджими і на них немає жодного задоволення. Справжню насолоду дарує, звичайно ж, Кароліно Бугаз!

Про Бугаза можна розповідати та переказувати, надто багато пов’язане з цим місцем. У цей час ми вже прожили велику частину нашого життя і тепер ми стали поважними бабусею та дідусем, але були й інші часи-часи нашої молодості та спогади наші теж пов’язані з Кароліно Бугазом. А сьогодні я згадала про історію, але не мою, а історію моїх дорогих подруг Олени Лейчик (Лейки та Наташі Галайчук (Рудої). Їх уже немає з нами і нехай ця історія нагадає нам про неймовірно гарних дівчат.
Це історія про холеру, що сталася у серпні 1970 року.
Мої подруги вирушили відпочивати на Бугаз у компанії Михайла Білого їх нерозлучного друга. Усі вони були на той час студентами Греківки.
В Одесі оголосили карантин та закрили кордони. Компанія залишилася на Бугазі і повернутися додому вони ніяк не могли, кордони захищали блокпости. У хлопців не залишилося грошей на продукти та інші потреби. Все тоді курили- це був час повального куріння по всій країні. Так ось, сигарети, звичайно, теж закінчилися. Олена розповідала мені, що вони ходили вулицями у пошуках бичків (недокурків). Зв’язку з близькими теж не було – на той час не було мобільних телефонів. Батькам дівчат все ж таки вдалося приїхати і передавати їм продукти через умовні межі. Я тільки можу собі уявити, як красиво вони виглядали проживши весь карантин на Бугазі, я уявляю їх героїнями американських вестернів і модних на той час хіпі. Про них можна було знімати кіно.
А як ілюстрацію про Бугаз я представляю вам моє нове відео Бугаза у 2019 році.