Odesa. Summer 2019. Sanatorium named after Gorky.

Radu and I walk a lot, I especially appreciate walks in the parks of our surviving sanatoriums, of which there are fewer and fewer. These insatiable construction companies are devouring the beauty of our city like hungry people. I was already in the park of the Gorky sanatorium, and then I persuaded Rada to walk to the 16th station of the Big Fountain and go into it. I wanted to show Radu how the trees had grown there and what a wonderful park it was. After all, very soon we may lose it. I heard information that they are going to sell it and develop it. In general, what they turned Station 16 into horrifies me. But I remember how it was here before, when I worked as a decorative artist at the Kurortny department store. Cozy streets and alleys immersed in greenery flowed to the sea like gentle streams. And now terrible monsters of high-rise buildings have lined up here, crushing and completely destroying the former charm of our Odessa. There is still a sanatorium park left, but soon they will devour that too.

Літо 2019 року. Санаторій імені Горького.
Ми з Раду багато гуляємо, особливо я ціную прогулянки парками наших вцілілих санаторіїв, яких стає дедалі менше. Ці ненаситні будівельні компанії, як голодні, поглинають красу нашого міста. Я вже була в парку санаторію ім, Горького, а тут умовила Раду пройтися до 16-ї станції Великого Фонтану і зайти в нього. Мені хотілося показати Раду, як розрослися там дерева і який чудовий парк. Адже дуже скоро ми можемо його позбутися. Я чула інформацію, що його збираються продавати та забудовувати. Взагалі, те на що перетворили 16 станцію, літо мене жахає. Адже пам’ятаю, як тут було раніше, коли я працювала художником декоратором в універмазі Курортний. Затишні вулиці, що потопали в зелені, і провулочки, як лагідні струмки стікалися до моря. А тепер тут вишикувалися моторошні монстри висоток, які розчавили і повністю знищили колишню красу нашої Одеси. Залишився ще парк санаторію, але незабаром вони і його зжеруть.