October 2023. Limassol. Emigration. What I’m thinking about.

There is great confusion in my soul. In Ukraine, there is a growing wave of dirt against the president and his entourage and our favorite slop that is pouring out of the country.
We are so accustomed to living in negativity and disbelief that once again, realizing that at such a time it is impossible to criticize the authorities, all this turns me inside out. It is absolutely clear that those who robbed the country will not stop, and others, those who are smaller, will begin to take advantage of the difficult situation. That’s who we are! I remember Odessa in 1975, when everything froze when there was no water and bread, and at that terrible moment, there were scum who sold water for crazy money. Each time has its own bastards. And this went unpunished.
But today is not about that time – today is about us today! I don’t know what’s going on in the offices of power, I don’t know and I’m not sure that I want to find out. I need one thing – to live until complete Victory. I need to stay in my identity – I don’t want to be Russian, I want to remain Ukrainian and carry my nationality in my family, in my grandchildren.
We recently recalled the words of a local Cypriot, a man who helped us at the beginning of our immigration journey. He blames the Ukrainian Nationalists for everything, he doesn’t understand that after the invasion, we all became NATIONALISTS! I DO NOT WISH TO BE RUSSIAN – I AM UKRAINIAN!

Жовтень 2023. Лімасол. Еміграція. Те, про що я думаю.

У душі – величезне сум’яття. В Україні наростає хвиля бруду на адресу президента та його оточення та наших улюблених помиїв, які виливаються за межі країни.
Ми настільки звикли жити в негативі та невірі, що вкотре, розуміючи те, що в такий час не можна обсеряти владу, все це мене вивертає навиворіт. Абсолютно зрозуміло те, що ті хто обкрадав країну не зупиняться, а інші, менші, почнуть користуватися складним становищем. Такі ми! Я пам’ятаю Одесу в 1975 році, коли все замерзло, коли не було води і хліба, і в той страшний момент, знайшлися підонки, які за шалені гроші продавали воду. Кожен час – свої сволоти. І це минуло безкарно.
Але сьогодні не про той час- сьогодні про нас сьогодні! Я не знаю, що діется у владних кабінетах, не знаю і не впевнена, що хочу дізнатися. Мені треба дожити до повної Перемоги. Мені треба залишитись у своїй ідентичності – я не бажаю бути руськой, я хочу залишитися українкою та нести свою національність у своїй родині, у своїх онуках.
Нещодавно згадували слова місцевого кіпріота, людини, яка допомогла нам на початку нашого шляху імміграції. Він у всьому звинувачує українських Націоналістів, він не розуміє того, що після вторгнення, ми всі стали НАЦІОНАЛІСТАМИ! Я НЕ ХОЧУ БУТИ УКРАЇНСЬКОЮ- Я- УКРАЇНКА!