Life in Cyprus. Three months of the war.

 

June 4, 2022. Limassol.

The war came, it came hard, we left our city, saving the children. On March 4, we ended up in Limassol, we were were given shelter by friends.

The life condition is very strange, I have never been homeless before.

It has been exactly three months since we have been living here and today we have moved to a new place of residence.
I think again about the need to be very careful with desires. I used to love traveling, but I always added - I don’t like being a tourist, I like to come to some place and live in it, merging into life and culture. And I also said that visiting big cities would not hurt me, I dreamed of villages in Italy, where winemakers live, where there is an established way of life and everyone knows each other.

It looks like my wish is coming true again, we moved to a Cyprus village called Acrounta, which means outskirts, almost like Ukraine, can you imagine?! About 500 inhabitants live here, it seems that life here is measured and lazy. The sun rises from behind the hill, which makes the morning not so early. While I was not in the village itself, the house in which we will live stands on a hilltop and we have a stunning view of the village. In the evenings I hear frogs croaking, it seemed strange, but Sylvia said that there was a river below.

This morning I fulfilled my wish, I did yoga and even meditated.
The house is big and while I feel that it takes my energy, I hope this will pass soon.

 

4 червня 2022 року. Лімасол.
Прийшла війна, прийшла жорстко, ми покинули наше місто, рятуючи дітей. 4 березня ми опинились у Лімассолі, нас прийняли друзі. Стан дуже дивний, я ніколи раніше не була бездомною. Ось уже три місяці, як ми живемо тут і сьогодні переїхали на нове місце проживання.
Я думаю знову про те, що з бажанням треба бути дуже обережними. Насамперед я любила подорожі, але завжди при цьому, додавала - не люблю бути туристом, люблю приїхати в якесь місце і пожити в ньому, вливаючись у побут та культуру. І ще я говорила про те, що відвідування великих міст, мені не потраву, я мріяла про села в Італії, де живуть винороби, де побут і всі один одного знають. Схоже знову моє бажання збувається, ми переїхали в Kіпрське село під назвою Акрунта, що означає окраїна, майже, як Україна, уявляєте собі?! 

Тут живе близько 500 жителів, схоже життя тут розмірене і ліниве. Сонце встає з-за пагорба, що робить ранок не таким раннім. Поки в самому селі я не була, будинок в якому ми житимемо стоїть на вершині пагорба і перед нами відкривається приголомшливий вид на село. 

Вечорами я чую квакання жаб, це здавалося дивним, але Сільвія сказала, що внизу протікає річечка. 

Сьогодні вранці я виконала своє бажання, зайнялася йогою та навіть помедитувала.
Будинок великий і поки що я відчуваю, що він забирає мою енергію, сподіваюся це незабаром пройде.