Life in forced displacement. Easter. Limassol. April 2022.

https://www.facebook.com/groups/461052681344642/posts/d41d8cd9/1706463796803518/

This 2022, we were preparing for and celebrating Easter in forced displacement in Limassol. Sylvia met our girls from the Ukrainian diaspora and they asked her to help organize an event for our Ukrainian children and bring a little tradition and entertainment to their new life. We decided to organize a master class on painting Easter eggs. The meeting took place in one of the cafes on the Marina. The girls even found a sponsor from China. All materials were purchased at the expense of the sponsor. Of course, I could not help but join the process. Our children, who suffer even more than us because of the expulsion from their past life, had a great time. Materials were purchased, eggs were boiled and, in addition, the children received gifts from the sponsor!

And we decided to go to nature and celebrate Easter on the bank of the dam. For some reason, it seemed like a good idea. We love picnics. But the surrounding nature did not cause delight. The pond is beautiful, but the plants around it were not attractive. But there was one significant moment. At that time, we were all traveling together in a rented car, and it was very underpowered. At the moment when we needed to go up the hill, it refused to take us at all. And we had to get out and walk up the hill. It was very difficult for me. Before we started climbing, we drove through the village and all replaced the horses that was grazing near the houses.
A few months later, in June 2022, we moved to a village called Akrounta, and one day, sitting on the terrace and watching the cars climbing the hill, we realized that this was the very road we had to go up. That day, Easter Day, we did not even imagine that we would soon settle in this village, where our children live to this day!

Життя на вимушеному переселенні. Великдень. Лімасол. Квітень 2022 року.

У 2022 році ми готувалися і відзначали Великдень на вимушеному переселенні в Лімассолі. Сільвія познайомилася з нашими дівчатами їхньої української діаспори і вони попросили її допомогти організувати акцію для наших українських дітей та внести трохи традиції та розваг у їхнє нове життя. Вирішили організувати майстер клас із розпису великодніх яєць. Зустріч відбулася в одному із кафе на Марині. Дівчата навіть знайшли спонсора із Китаю. Усі матеріали було придбано за рахунок спонсора. Звичайно ж, і я не могла не підключитися до процесу. Наші дітки, які страждають ще більше за нас через вигнання зі свого минулого життя чудово провели час. Було закуплено матеріали, зварено яйця і до того ж дітки отримали подарунки від спонсора!
А ми вирішили вирушити на природу і відзначити Великдень на березі греблі. Чомусь здалося що це хороша ідея. Ми любимо пікніки. Але навколишня природа не викликала захоплення. Водойма красива, але навколо неї рослини не були привабливими. Натомість був один знаменний момент. У той час ми їздили разом на орендованій машині, і вона була зовсім малопотужна. У момент, коли нам треба було заїхати на гірку, вона взагалі відмовилася везти нас. І нам довелося вийти та пройтися пішки в гору. Мені було дуже важко. До того, як ми стали підніматися, ми проїхали по селі і всі замінили коняку, яка паслася поряд з будинками.
Через кілька місяців у червні 2022 року ми переселилися в село під назвою Акрунта, і якось сидячи на терасі і спостерігаючи за машинами, що підіймаються в гору, ми зрозуміли, що це саме та дорога, якою нам довелося йти нагору. Того дня, Великодня ми й не припускали, що незабаром оселимося в цьому селі, де наші діти живуть і досі!