April 2022, Limassol. “Chronicles of War”.

In April 2022, I am painting a new work called “Chronicles of War”. 

Don’t even think that I could somehow personally experience what I depicted. I can’t even imagine in my dreams what our soldiers feel in a war zone. Oddly enough, living in Melbourne, I met homeless people on the streets who had dogs with them. I understand that this saved them from the cold. Living creatures can share the warmth of their living bodies with each other. It’s true!

But every work that comes into this world brings with it not only feelings, but also events, sometimes not entirely pleasant.
Today, in 2024, far from the events described, while the merciless war continues, my work makes waves in the city of Bruges, far from all this.
Backstory – in October 2023, I found out in my FB feed that Edik Belsky and Kateryna were going to Bruges to participate in the Ukrainian Art Week. And I asked to be taken in the company. Not so much to participate in the exhibition, but rather to have an official reason to go to Bruges.
For me, this city is like a part of my soul. I have already told many times how lucky I was in life and I made a painting in the De Medici Hotel in Bruges. My memories of the city are associated with wonderful people Galina and Sidiki, the owners of the hotel, and with Elena and Nikolai Tumanny, thanks to whom I got acquainted with this amazing city. But today all my memories were, I can’t say, erased, just stained with new emotions, which are called – Ukrainians in Europe.
Then in 2023, I brought three of my works to Bruges, they were presented at the exhibition. At the end, I left them with the exhibition organizer Svetlana Lebida to continue exhibiting them. An exhibition was planned in France.
A lot of time passed, and it seemed inconvenient to leave the works with her. And I decided to push them a little and move the process from a frozen position.
It turned out that I stirred up emotions and feelings, which I regret very, very much. I still do not understand why we Ukrainians do not like each other so much. Why does the concept still work – Let the neighbor’s hut burn! Why is there no solidarity and support for each other, and the society is ruled by a TOAD! And why do they not die? It turned out that the society of Ukrainians who settled in Bruges hate each other to hell and my appeal and movement caused a wave of aggression and discontent. Can the theme that I depicted in my works, the theme of pain and compassion, give rise to such feelings? I do not know.

Квітень 2022 року Лімассол. “Хроніки війни”.

У квітні 2022 року я пишу нову роботу під назвою “Хроніки війни”. у зоні бойових дій. Як не дивно, живучи у Мельбурні я зустрічала на вулицях бомжів, які поряд з собою мали собак. Я розумію, це їх рятувало від холоду.
Але кожна робота, яка приходить у цей світ, приносить із собою не тільки почуття, а й події, іноді не зовсім приємні.
Сьогодні, далеко від описуваних подій 2024 року, в той час коли триває нещадна війна, моя робота робить хвилі в далекому від усього цього, місті Брюгге.
Передісторія – у жовтні 2023 року, у стрічці на ФБ я дізналася що Едік Бельський та Катерина їдуть у Брюгге для участі у тижні українського мистецтва. , щоб мати офіційну причину поїхати в Брюгге
Для мене це місто, як частка моєї душі. Я вже багато разів розповідала про те, як мені пощастило в житті і я зробила розпис у готелі Медічі в Брюгге. Оленою та Миколою Туманними, завдяки яким відбулося моє знайомство із цим приголомшливим містом. Але сьогодні всі мої спогади. були не можу сказати стерті, просто забруднені новими емоціями, які називаються – українці у Європі.
Тоді в 2023 році я привезла в Брюгге три свої роботи, вони були представлені на виставці.
Пройшло багато часу, і мені здалося незручним залишати роботи у неї.
Виявилося, що я розбурхала емоції та почуття, про що дуже, дуже шкодую. підтримки один одного, а суспільством править ЖАБА! І чому вони не зітхають? до чортиків ненавидять один одного і моє звернення і рух викликало хвилю агресії та невдоволення.