Tatyana Binovskaya- artist

Today is Sunday, and last night was very difficult for me. Radu locked the door for the night, I understand him, and we were left without oxygen. Our room is designed so that there are no windows, only sliding doors. Leaving them open overnight is not very safe; you never know who might come in. I woke up at 2 a.m. and only fell asleep again in the early morning, where I had the most amazing dream. I dreamed that our Sylvia was pregnant and about to give birth to Georgiy. And he was next to me, already 10 years old. I felt like I was solving some incredible riddle of existence. Where does a 10-year-old boy go when he’s about to be born? I lay him down and measure his height with a tape measure. It comes out to be 150 cm. When he’s born, he’ll be only 50 cm? So where does he disappear to? This question tormented me until the morning. Сьогодні неділя і минула ніч була для мене дуже тяжкою. Раду на ніч зачинив двері, я його розумію, і ми залишилися без притоку кисню. Наша кімната влаштова...

У суботу я вмовила Раду проїхатись до села Ланія. Вона знаходиться за 25 км від Лімассола біля підніжжя гори Тродос. Якийсь час тому у стрічці на ФБ я виявила рекламу події. Відкритий арт студії місцевих художників. У мене склалося враження, що ми побачимо немолодих кіпріотів художників і познайомимося з їхньою творчістю. Перебуваючи на Кіпрі вже 4 роки, я так і не отримала можливості поспілкуватися з місцевими жителями – вони живуть своїм закритим від сторонніх очей життям. Село виявилося дуже привабливим і мені навіть нагадала якимось чином творчі поселення Кейптауна. Обійшовши все село, ми так і не побачили жодного кіпрського художника, художники з різних країн, що ймовірно приїхали в різний час, оселилися тут і створили свою ком'юніті. Несподівано для себе я побачила дуже талановиті роботи молодої китайської художниці Мії, Мені дуже сподобався її тонкий химерний живопис. Я відразу ж цього дня змонтувала відео та виставила на своєму Ютьюб Каналі. Lania Village: Open Art Studios ...

Перше-до нас прийшла осінь і це очевидно. Пройшла перша злива. Вночі о 2 годині на нашу терасу обрушилося багато води. На ранок знову пішов дощ – ми так довго цього чекали – цілих сім місяців. З’явилися равлики. А вчора ввечері я сидячи у дворі навіть стала замерзати-це чудовий стан, повірте мені! Та й нарешті-можна носити одяг! Що влітку неможливо – відразу все стає мокрим від поту. Поки що життя триває! Я закінчила роботу над замовленням із Америки. Надіслала фото своєму ангелу Сусанні, їй сподобалося! Мені було цікаво скільки всього серця я написала на своїх п’яти жирафах, намагалася порахувати. В точності результату не впевнена, але вийшло понад 600! Новини з Італії- в Associazione CAVA FOREVER GROUP APS Forlì я отримала почесний пост прес-аташе зі зв’язків з громадськістю по Європі! І ще я знову братиму участь у фестивалі з моїми роботами. На нас чекає велика робота з організації і я вірю в те, що все пройде на найвищому рівні! Ще- я отримала запрошення від Дорини Кострас, художни...